БИСКУПЛЯНИН, НА,
Бискуплянин, на, м. Крестьянинъ, живущій на извѣстныхъ обязательствахъ на земляхъ епископства. К. ПС. 110.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 57.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
БИСКУПСТВО, ВА, →← БИСКУП, ПА,